За останні десятиліття змінилася й соціокультурна ситуація, і соціяльне замовлення до історичної науки. Різні історіографічні повороти (психологічний, лінґвістичний, антропологічний тощо) спонукають істориків глянути на минуле під іншим кутом зору, по-іншому прочитати джерела, подивитися на їх структуру, інформативність і способи кодування.
На думку деяких теоретиків історії, ми не так відтворюємо історію, як її конструюємо, а явища та події давно минулих часів намагаємося осягнути через призму власного уявлення про світ, за посередництва культурних кодів, притаманних нашій епосі, не накидаючи їх, однак, досліджуваному часу. Історик, отже, виступає посередником між минувшиною і теперішністю. І щоразу, коли ми намагаємося дослідити думки, навички і дії людей певних історичних епох, ми тією чи тією мірою залучаємо досвід інтерпретації, вироблений антропологами. Використання цих антропологічних підходів допомагає, з одного боку, долати позитивістські стереотипи і традицію ґранд-наративів, а з другого, дозволяє зберігати фаховість історичних досліджень. Адже, як твердять антропологи, часом малі факти свідчать про великі проблеми.
Історична антропологія, на думку Арона Ґурєвіча, знімає звичне для історіографії метафізичне протиставлення культурного і соціального, бо розглядає суспільство крізь призму культури. Людина як суб’єкт історії – істота суспільна, а належність до певного соціуму автоматично означає її занурення у культуру, притаманну саме цьому соціумові. Кожна людина є продуктом свого часу й суспільства, в якому живе. Вона від народження сприймає ту систему культурних координат, що воно витворило: мову, жести, норми поведінки, ритуали, символи і сенси тощо. Без них цілеспрямована, логічна та самоконтрольована діяльність людини просто внеможливлюється. Отже, для розуміння людської історії треба збагнути й розшифрувати символи та знаки культури, до якої людина належить.
Відтак, історія ментальності та повсякденного життя є такою ж важливою, як історія воєн, політичних переговорів, встановлення структур влади, формування націй, релігії, мистецтва та літератури. Усі дії людей якимось чином мотивовані чимось, тому було б нерозумно ігнорувати основні інстинкти, спонукання, потреби, емоції, бажання, фантазії тощо як основу конкретних дій, поглядів, ідей, концепцій, систем цінностей та моральних норм. Історики дедалі більше прагнуть глибше досліджувати та розшифровувати причини, що привели до прийняття конкретних рішень, основні цілі конкретних дій, а також тривоги чи страхи, які спонукали людей проявляти індивідуальну поведінку. Відтак, поєднання історичних та антропологічних методів дослідження різних аспектів життя суспільства минулих епох стало трендом для сучасних дослідників.
Наш історико-антропологічний семінар задуманий як дискусійний майданчик, на якому дослідники різних сторін життя середньовічного і ранньомодерного соціуму зможуть ділитися своїми відкриттями, новими напрацюваннями, ідеями та підходами в царині історичної антропології.
